Новини

Навчальний Візит до Ліверпульського університету Джона Мурса

Завідувач кафедри екології та екологічної безпеки Іщенко Віталій та доцент кафедри Петрук Роман в рамках виконання Договору між ВНТУ та Британською Радою в Україні здійснили навчально-науковий візит до Ліверпульського університету Джона Мурса (Велика Британія). Було проведено низку зустрічей як з керівництвом підрозділів, так і з викладачами і науковцями з метою налагодження співпраці.

Роман Петрук та Віталій Іщенко біля головного корпусу Ліверпульського університету Джона Мурса

Зокрема, була проведена зустріч із представниками викладацького та дослідницького складу кафедри цивільної інженерії. Було проведено знайомство із кампусом університету, обговорено систему освіти в Ліверпулі порівняно із ВНТУ (зокрема, такі питання як тривалість навчання, типовий студентський день, оцінювання знань, можливість онлайн доступу викладачів та студентів до лекційних матеріалів, бібліотечних ресурсів, розкладу та інших університетських ресурсів), можливості та перспективи працевлаштування студентів. Крім того, з’ясовано відмінності та особливості робочого дня викладачів та їх дослідницької роботи. За період візиту наші викладачі ознайомилися із структурою Ліверпульського університету Джона Мурса, відвідали лекційні аудиторії та окремі навчальні корпуси, яких в університеті всього нараховується більше 50.

Для викладачів, аспірантів та студентів Ліверпульського університету Джона Мурса Віталій Іщенко та Роман Петрук презентували ВНТУ і матеріали досліджень кафедри екології та екологічної безпеки. Презентовані матеріали викликали активну дискусію, що допомогло виявити сфери спільних наукових інтересів. Крім того, були встановлені нові наукові зв’язки із британськими вченими. Крім того, ознайомилися із лабораторною базою факультету інженерії та технологій – скрін-принтерами, 3d-принтерами, великою кількістю оптичних приладів, пристроями для виробництва і тестування сенсорів та іншим обладнанням, яке використовується для проведення досліджень.

Також була проведена зустріч із завідувачем кафедри цивільної інженерії Ліверпульського університету Джона Мурса, під час якої були обговорені ключові напрямки співпраці та напрацьована стратегія співпраці між університетами. Вона включає 2 основні можливості. Перша – програма Erasmus+ «Фінансування вищої освіти (навчальна мобільність)». Суть співпраці полягає у використанні студентами (в першу чергу, магістрантами і аспірантами) можливості навчатися певний час в іншій країні (зокрема, студентам ВНТУ в Ліверпульському університеті Джона Мурса), для викладачів з Ліверпуля – проводити лекції у ВНТУ, а для викладачів та дослідників ВНТУ – здійснювати дослідження, проходити стажування в Ліверпульському університеті Джона Мурса. Друга можливість – програма Горизонт 2020 «Марія Склодовська-Кюрі, обмін дослідниками» – передбачає обмін співробітниками для проведення досліджень. Було досягнуто домовленостей про пошук обома університетами потенційних кандидатів для участі у вищезгаданих програмах.

Крім того, представники ВНТУ відвідали бібліотеку Ліверпульського університету Джона Мурса, де познайомилися із концепцією роботи сучасної наукової бібліотеки.

Також відвідали спеціальні дослідницькі будинки, збудовані Ліверпульським університетом Джона Мурса за технологіями різних періодів 20 століття та обладнані відповідним обладнанням для проведення наукових досліджень (зокрема, для вимірювання тепловтрат, фільтрації вологи, поширення і впливу електромагнітних хвиль).

За допомогою англійських колег активно Віталій та Роман вивчали досвід Великої Британії у поводженні з побутовими відходами і реальної роботи системи їх сортування. В тому числі відвідав лабораторію термічної переробки відходів, де проводять дослідження отримання корисних газоподібних продуктів із побутових відходів мікрохвильовим плазмовим методом.

У науково-дослідній лабораторії

Система навчання у Великобританії

Крім того, було детально вивчено принципи роботи освітньої системи у Великобританії, яка відрізняється від української тим, що у них існує велика кількість приватних шкіл, навчання в яких вважається значно кращим, ніж у державних. Якість освіти у державних школах досить посередня, тому батьки учнів шукають можливості оплатити навчання в приватному закладі середньої освіти. В університетах навчання виключно платне і більшість студентів обмежується 3 роками навчання (бакалавр). Навчальний рік значно коротший, ніж у нас. Починається осінній семестр в кінці вересня, закінчується у грудні, тоді іспити і різдвяні канікули протягом трьох тижнів до лютого. Другий семестр закінчується в середині травня з перервою на двотижневі великодні канікули, а іспити – до середини червня. Студенти у цей великий проміжок влітку і у вересні підпрацьовують − бо навчання досить дороге (9200 фунтів за рік, багато хто бере кредит на навчання, навіть на 20-30 років, для іноземців вартість – до 15000 фунтів на рік). Більше того, досить часто буває, що студент провчившись рік, йде працювати, а потім через декілька років повертається довчитись. При цьому часто фірми, взявши студентів, платять за їх навчання і «вирощують» під себе фахівців. Є, звичайно, студенти, які не ходять на навчання, але це, як правило, ті, за кого хтось платить, або кому все одно, бо більшість знає ціну цим заняттям.

Організація навчального процесу теж дещо відрізняється: лекцій небагато, більше лабораторних занять і tutorials (практичних занять), коли викладач із студентами вирішують якусь прикладну задачу і потім її захищають. Для таких занять студенти діляться на групи з кількох осіб, вони часто відбуваються навіть у кабінеті викладача. Виявляється, у студентів немає єдиного графіку навчання, як у нас – зранку до обіду. У них часто є великі «вікна» по кілька годин, а потім заняття – до вечора. Лекції бувають і по 3 години, але кожен лектор сам вирішує, скільки і коли робити перерву. Журналів викладачі не мають. У них є спеціальний планшет, до якого на початку заняття всі присутні студенти приставляють свої картки, і таким чином фіксується, хто був присутній на занятті – і передається у відповідну базу даних. Тут немає суворого правила відвідування, за пропуски знімається невелика кількість балів (до 5%). Також, наприклад, для магістрів у цьому році так склали розклад, щоб вони могли ходити на свої роботи − лише 2 дні в університеті на тиждень. Крім того, студенти у них – головні дійові особи, вони платять великі гроші, і вимагають серйозних знань. Більшість студентів отримує лише ступінь бакалавра (за 3 роки) і на цьому завершує навчання. Зараз у них проблема, щоб заповнити всі вакантні магістерські і, особливо, аспірантські місця. Бакалаврські роботи не захищаються, як у нас, вони просто виставляються в інтернет і оцінюються кількома викладачами. Правда, перед цим посеред навчального року студентів збирають декілька разів і вони доповідають, що зроблено по роботі, як іде процес, щоб виявити помилки. Всі навчальні лекції організовано у вигляді презентацій і вони виставляються в інтернеті, багато студентів читають їх перед лекцією. Під час семестру в рамках більшості дисциплін проводяться report (невеликі курсові роботи практичного спрямування із вирішенням конкретної задачі) обсягом близько 3000 слів, до 10 сторінок. Вони автоматично перевіряються на плагіат. Такий report викладач отримує по e-mail, має її перевірити, обґрунтувати оцінку, написати відгук (feedback) на кілька сторінок. Екзамени проводяться письмово, кожен сидить за окремою партою, причому може бути одночасно кілька екзаменів у одній великій аудиторії (їм так дешевше − факультети орендують зали в Управління будівлями, яке відноситься до університету, але факультети незалежні і мають свої бюджети, які виділяє їм університет). При цьому викладач лише приносить завдання, але не сидить біля студентів – може бути біля чужих студентів. Всі роботи – анонімні, лише нумеруються, перевіряються 2 викладачами (вони не знають, чию роботу перевіряють), якщо розбіжність у оцінці складає більше 5 балів (зі 100), то роботу перевіряє ще 3-й викладач. Загальна оцінка за предмет складається із балу за екзамен (більшість, до 70 %), решта балів за report (невелика курсова робота практичного характеру), та виконання лабораторних робіт (чи tutorials). Цінність англійського диплому в тому, що із ним (в першу чергу із магістерським) – легко знайти роботу. 90% магістрів одразу мають роботу після закінчення університету. В кінці навчального року студенти оцінюють викладача за допомогою системи NSS (national student survey), а результати публікуються для оцінювання ефективності роботи викладача, а також читаються майбутніми абітурієнтами.

Лекційна зала

В університеті кожен викладач має свій офіс, максимум – по двоє в офісі, аспіранти − переважно всі разом. В університеті дуже багато корпусів, всі збудовані із скляними  модерновими фасадами або обшиті термоізолюючими матеріалами. Цікаво, що кожен корпус носить чиєсь ім’я, як правило, видатного професора чи науковця. Щоб заходити у корпуси чи окремі поверхи, у працівників і студентів є спеціальні картки, які вони підносять до зчитувального пристрою.

Типовий хол університетського корпусу

Графік викладача в Ліверпулі здається надзвичайно завантаженим. Занять їхні викладачі мають багато (мабуть, не менше, ніж у нас), дипломників – до 9 чоловік на викладача. Наукові дослідження проводяться лише в рамках групових проектів, які виграють (при цьому у них теж низький відсоток виграних грантів, довше пишуть заявки, ніж виконують проект). Наукою просто заради науки майже не займаються – часу немає. В університеті є внутрішня комп’ютерна мережа – «хмара», через яку є вільний доступ до електронної бібліотеки, власних файлів та програм для кожного викладача та студента із будь-якого комп’ютера університету. Програмне забезпечення все ліцензійне і викладачі раз у рік подають заявки на придбання необхідних програм. Популярні програмні продукти купують, а ті, на які небагато заявок – не беруть. Принтерів у кожного викладача немає, проте є великі копіювальні центри, де викладачі друкують все необхідне.

Університетська бібліотека

В університеті є відділ маркетингу, який проводить дні відкритих дверей, шоу роботодавців і займається популяризацією та рекламою університету в цілому.

У викладачів є декілька посад: senior lecturer, reader, professor. Щоб перейти на наступну посаду, треба відповідати багатьом критеріям, основним з яких є кількість залучених коштів по проектам. При цьому немає автоматичності – якщо відповідаєш критеріям, то необов’язково підвищують. Професорами дуже рідко стають, їх мало.

В цілому, навчальний процес і підходи до організації навчання досить суттєво відрізняються від українських.

Отриманий досвід та результати планується використати для підвищення ефективності навчання та проведення досліджень на кафедрі екології та екологічної безпеки ВНТУ.